Як зрозуміти, що у дитини проблеми зі стопами?

Зрозуміти, що у дитини можуть бути проблеми зі стопами, можна за ходою, положенням п’ят, швидкою втомлюваністю, скаргами на біль і характерним зношуванням взуття. Насторожити батьків мають завалювання стоп усередину або назовні, виражена асиметрія, часті спотикання та небажання довго ходити. При цьому не кожна особливість дитячої стопи є патологією: у ранньому віці склепіння ще формується. Якщо зміни виражені, зберігаються тривалий час або супроводжуються дискомфортом, дитину бажано показати дитячому ортопеду.

Батьки найчастіше помічають порушення не за формою склепіння, а за тим, як дитина стоїть, ходить, бігає та носить взуття.

На можливі проблеми зі стопами вказують:

• п’яти помітно відхиляються всередину або назовні;
• дитина ставить стопи носками всередину або сильно розвертає їх назовні;
• внутрішній край стопи практично повністю торкається підлоги;
• права і ліва стопа виглядають по-різному;
• дитина часто спотикається без очевидної причини;
• після прогулянки швидко втомлюється і проситься на руки;
• скаржиться на біль у стопах, п’ятах, гомілках або колінах;
• уникає активних ігор і тривалої ходьби;
• взуття швидко деформується з одного боку;
• з’являються натоптиші, мозолі або почервоніння в однакових місцях.

Одна окрема ознака ще не означає наявність ортопедичного захворювання. Важливіше оцінювати сукупність симптомів та їхню динаміку.

Дитяча стопа відрізняється від стопи дорослого. У маленьких дітей поздовжнє склепіння може візуально здаватися плоским через жирову подушку на підошві та незрілість м’язово-зв’язкового апарату.

У міру зростання дитини м’язи зміцнюються, змінюється положення кісток і поступово формуються склепіння стопи. Тому самостійно ставити діагноз «плоскостопість» лише за зовнішнім виглядом стоп у ранньому віці неправильно.

Коли плоска стопа може бути варіантом норми?

У малюків візуально плоска стопа зустрічається часто. Якщо дитина активна, не скаржиться на біль, п’яти розташовані відносно рівно, хода симетрична і немає виражених деформацій, зазвичай достатньо спостереження за розвитком стоп.

Коли потрібно насторожитися?

Особливої уваги потребують:

• виражене завалювання п’яти;
• значна різниця між правою і лівою стопою;
• прогресування деформації;
• біль після звичайного навантаження;
• обмеження рухів;
• постійна кульгавість;
• різка зміна ходи.

При плоско-вальгусній установці стоп п’ята відхиляється назовні, а сама стопа візуально завалюється всередину. Під час стояння може здаватися, що дитина переважно спирається на внутрішню частину стоп.

Додатковими ознаками можуть бути:

• Х-подібне положення п’ят;
• сплощення внутрішнього поздовжнього склепіння;
• швидка втомлюваність ніг;
• нерівномірне зношування підошви;
• зміна ходи;
• скарги на дискомфорт після тривалої ходьби.

Ступінь змін має оцінювати ортопед, оскільки зовні схожа постановка ніг у різних дітей може мати різні причини.

Домашній огляд не замінює діагностику, але дає змогу вчасно помітити зміни.

Подивіться на дитину ззаду

Попросіть її стати босоніж на рівну поверхню. Оцініть положення п’ят і ахіллових сухожиль. Вони не повинні бути різко відхилені в різні боки.

Подивіться на стопи спереду

Зверніть увагу, чи однаково дитина спирається на обидві ноги та чи не завалюється гомілковостопний суглоб усередину.

Оцініть ходу

Поспостерігайте за дитиною під час звичайної ходьби та бігу. Важливо звертати увагу на симетрію рухів, положення стоп і часті спотикання.

Перевірте взуття

Старе дитяче взуття іноді дає корисну інформацію. Якщо одна сторона підошви або п’яти стирається значно швидше за іншу, варто звернути на це увагу.

Незначне стирання підошви в процесі ходьби є природним. Однак виражена асиметрія може бути пов’язана з особливостями постановки стоп.

Саме по собі зношування взуття не дає змоги поставити діагноз, але може бути приводом для додаткового огляду.

Якщо дитина вже може описувати свої відчуття, важливо запитувати, чи болять ноги після прогулянок або активних ігор.

Особливо важливо звернути увагу на:

• біль у п’ятах;
• біль у ділянці склепіння стопи;
• неприємні відчуття в гомілковостопному суглобі;
• втому і важкість у ногах;
• біль у гомілках або колінах;
• судоми після навантаження;
• бажання постійно знімати взуття.

Повторюваний біль у дитини не слід вважати нормальною особливістю росту без огляду спеціаліста.

Швидка втомлюваність може бути пов’язана не лише зі стопами. Однак при порушенні розподілу навантаження м’язам доводиться працювати інтенсивніше для стабілізації ніг.

Дитина може:

• частіше зупинятися;
• відмовлятися від тривалих прогулянок;
• проситися на руки;
• гірше переносити біг;
• скаржитися на втому ніг увечері.

Якщо така поведінка виникає регулярно, бажано оцінити стан стоп, гомілковостопних суглобів, колін та постави.

Серед ортопедичних особливостей і патологій можуть зустрічатися:

Плоскостопість

Характеризується зниженням висоти склепіння стопи. Може бути гнучкою або більш вираженою та стійкою.

Плоско-вальгусна установка стоп

Поєднує сплощення склепіння з відхиленням п’яти та завалюванням стопи всередину.

Варусна установка

Стопа відхиляється переважно назовні, а навантаження розподіляється нерівномірно.

Приведення переднього відділу стопи

Носки можуть бути спрямовані всередину, особливо помітно під час ходьби.

Різна довжина або виражена асиметрія кінцівок

Може впливати на положення таза, ходу та розподіл навантаження на стопи.

Консультація особливо важлива, якщо:

• дитина регулярно скаржиться на біль;
• з’являється кульгавість;
• одна стопа помітно відрізняється від іншої;
• деформація швидко посилюється;
• п’яти сильно відхилені;
• дитина постійно ходить навшпиньках;
• стопа здається жорсткою і погано змінює положення;
• виникають часті падіння;
• взуття швидко і сильно перекошується;
• після травми зберігаються біль або набряк.

Чим раніше встановлена причина порушення, тим простіше підібрати відповідну тактику спостереження або корекції.

Ортопедичне взуття потрібне далеко не кожній дитині з незвичною постановкою стоп. Вибір взуття залежить від віку, стану стоп, вираженості деформації та рекомендацій ортопеда.

В одних випадках достатньо правильно підібраного повсякденного взуття з відповідною повнотою, надійною фіксацією п’яти та достатнім простором для пальців. В інших можуть знадобитися індивідуальні ортопедичні устілки або спеціальне взуття.

Купувати жорстке коригувальне взуття «для профілактики» без показань не слід.

Під час вибору важливо враховувати не лише довжину стопи, а й її ширину, повноту, форму п’яти та особливості фіксації.

Бажано, щоб взуття:

• відповідало розміру;
• не стискало пальці;
• надійно утримувалося на нозі;
• не бовталося в п’яті;
• мало стійку підошву;
• згиналося переважно в передній частині;
• не натирало і не спричиняло почервоніння.

Якщо дитині рекомендоване спеціальне взуття або ортопедичні устілки, підібрати відповідний варіант можна в Медтехніка Ortomedica з урахуванням призначення та розміру.

Не всім порушенням можна запобігти, оскільки на розвиток стоп впливають спадковість, особливості росту, стан м’язів і зв’язок.

Для нормального розвитку корисні різноманітні рухи: ходьба, біг, ігри, вправи на рівновагу та безпечне ходіння босоніж по різних природних поверхнях. Не варто змушувати маленьку дитину проводити весь день у жорсткому фіксувальному взутті без медичних показань. Також важливо регулярно перевіряти розмір взуття, оскільки дитяча стопа швидко росте.

Проблеми зі стопами у дитини найчастіше можна запідозрити за зміною ходи, положенням п’ят, швидкою втомлюваністю, болем і незвичним зношуванням взуття. При цьому візуально плоска стопа у маленьких дітей не завжди означає плоскостопість, оскільки склепіння формуються поступово. Батькам важливо спостерігати не лише за формою стопи, а й за тим, як дитина стоїть, бігає та переносить фізичне навантаження. Виражена асиметрія, постійний біль, кульгавість або прогресуюче завалювання стоп потребують консультації дитячого ортопеда. Не варто самостійно призначати дитині ортопедичне взуття або жорсткі супінатори без діагностики. Правильно підібране взуття має бути зручним, відповідати розміру та не перешкоджати природним рухам стопи. Регулярне спостереження допомагає своєчасно помітити зміни та за потреби розпочати корекцію.