Як визначити дисплазію у дитини?

Дисплазія тазостегнового суглоба – досить поширена патологія серед новонароджених і дітей раннього віку. Чим раніше вдасться виявити захворювання, тим успішнішим і швидшим буде лікування. Саме тому батькам дуже важливо знати, як визначити дисплазію у дитини та вчасно звернутися до лікаря.

У цій статті розглянемо, які існують ознаки дисплазії тазостегнового суглоба, як проводиться діагностика і на що потрібно звернути особливу увагу під час огляду дитини вдома.

Дисплазія тазостегнового суглоба у дитини – це вроджене порушення анатомічного розвитку суглоба, за якого голівка стегнової кістки недостатньо міцно утримується у суглобовій западині таза. Якщо патологію не виявити й не пролікувати вчасно, це може спричинити серйозні наслідки, включаючи порушення ходи, сколіоз і ранній артроз тазостегнових суглобів.

Батькам важливо знати ознаки, за якими можна запідозрити дисплазію у малюка. Серед основних симптомів виділяють такі:

Асиметрія шкірних складок

Перше, на що необхідно звернути увагу – це асиметрія складок на ніжках дитини (сідничні, стегнові та пахові). При дисплазії складки з одного боку можуть бути глибшими чи розташованими несиметрично порівняно з іншою ніжкою.

Обмежене розведення ніжок

У здорової дитини ніжки легко розводяться у сторони майже до горизонтального положення. Якщо при спробі розвести ніжки відчувається спротив, напруження або дитина починає плакати – це може свідчити про дисплазію.

Клацання або хрускіт у суглобі

Якщо під час розведення або згинання ніжок у тазостегновому суглобі відчувається характерне клацання чи легкий хрускіт, слід звернутися до ортопеда для обстеження.

Вкорочення однієї ніжки

Візуально помітне вкорочення однієї з нижніх кінцівок – тривожний симптом, що вимагає негайного обстеження у лікаря.

Порушення ходи у старшому віці

У дітей старших за рік ознаки дисплазії більш очевидні:

• дитина кульгає під час ходи;
• перевалюється з боку на бік («качина» хода);
• дитина ходить навшпиньки однієї ноги.

Існують прості способи самостійної перевірки, які допоможуть виявити можливі порушення розвитку тазостегнового суглоба:

• Покладіть дитину на спину й обережно спробуйте розвести ніжки у сторони. При дисплазії ви помітите труднощі у русі, асиметрію або обмеження розведення однієї ніжки.
• Уважно огляньте складки на ніжках дитини, переконайтеся, що вони симетричні.
• Покладіть малюка на животик та оцініть довжину його ніжок. Якщо одна ніжка здається коротшою за іншу – це привід відвідати лікаря.

Якщо ви виявили один або кілька з описаних вище симптомів, необхідно звернутися до лікаря-ортопеда. Для діагностики застосовуються такі методи:

Огляд ортопеда

Лікар проводить спеціальні тести (Ортолані та Барлоу), що дозволяють виявити нестабільність суглоба й оцінити рухливість голівки стегнової кістки.

Ультразвукове дослідження (УЗД)

Сьогодні УЗД є найбільш інформативним методом діагностики дисплазії у дітей до 6-місячного віку. УЗД безпечне, безболісне і дозволяє точно визначити ступінь порушення.

Рентгенографія тазостегнових суглобів

У дітей старше 6 місяців для постановки точного діагнозу застосовують рентгенівський знімок, на якому добре видно сформовані кістки та положення голівки стегнової кістки щодо суглобової западини.

Профілактичні огляди для раннього виявлення дисплазії тазостегнового суглоба проводять обов'язково:

• у перші дні життя новонародженого в пологовому будинку;
• у 1 місяць на плановому прийомі у педіатра;
• у 3 і 6 місяців – профілактичні огляди у дитячого ортопеда.

При будь-яких підозрах на дисплазію не варто чекати планового огляду – слід негайно звернутися до лікаря.

Якщо дисплазію тазостегнового суглоба підтверджено, лікар призначить необхідне лікування, що зазвичай включає:

• носіння спеціальних ортопедичних пристроїв (стремена Павлика, шини, ортези);
• лікувальну фізкультуру та масаж;
• широке сповивання дитини;
• у важких випадках – хірургічне лікування.

Наслідки пізньої діагностики дисплазії

Пізня діагностика або відсутність лікування можуть призвести до серйозних ускладнень:

• хронічна кульгавість;
• ранній знос суглоба (артроз) і біль під час ходьби;
• порушення постави й розвиток сколіозу;
• обмеження рухливості та зниження якості життя у майбутньому.

Профілактика дисплазії тазостегнового суглоба

Щоб мінімізувати ризик розвитку дисплазії, важливо дотримуватись простих рекомендацій:

• уникати тугого сповивання, яке обмежує рух ніжок;
• регулярно виконувати гімнастику і масаж малюку;
• дотримуватись графіка профілактичних оглядів у ортопеда.

Висновки

Раннє виявлення дисплазії у дитини – це запорука успішного лікування й запобігання важким наслідкам. Батькам варто бути уважними й при перших підозрах звернутися до спеціаліста. Сучасні методи діагностики і своєчасний початок лікування дозволяють повністю усунути захворювання та забезпечити дитині повноцінну активність у майбутньому.